Колектив

Волинського краєзнавчого музею

щиро вітає працівників

Колодяжненського літературно-меморіального

музею Лесі Українки

з 70-річним ювілеєм

та зичить міцного здоров’я, творчої наснаги і нових здобутків на ниві

лесезнавства та музейництва України,

подальших вагомих досягнень

у дослідженні та популяризації

життя і творчості Лесі Українки та родини Косачів!

Довідково:

Садиба в мальовничій околиці села Колодяжне перебувала у власності родини Косачів від 1868 до смерті останнього господаря, Миколи Петровича Косача, якому на той час ні земля, ні будинки на ній уже не належали. 1938 року прогресивна громадськість Західної України порушила через пресу питання про викуп у нового власника Лесиного «білого» будинка. Збір коштів до цієї благородної мети призупинився через початок Другої світової війни. У травні 1941 року виконком Волинської обласної ради ухвалив організувати у селі Колодяжному музей. На реставрацію будинку і побудову експозиції державою виділено 10 тис. крб. Але знову на заваді стали військові дії.

Війна ще котилася на захід, а справа відновлення садиби, де жила Леся Українка (про інших членів великої і славної родини тоді ще не йшлося), знову стала актуальною. Влітку 1944 року Колодяжне відвідала комісія, у складі якої серед інших були директор Волинського музею Засядчук Володимир Платонович і художник Остапенко Гаврило Никифорович; останній зробив замальовки «білого» будинка, які нині зберігаються у фондах ВКМ. Подію не обминула увагою обласна газета «Радянська Волинь». 16 липня 1944 року у редакційній статті зазначається: «Ідемо до місця, де жила письменниця. Перед нами купи каміння. Тут був будинок, в якому жила Леся Українка в молоді роки. Будинок зруйнували німці... Поруч другий невеликий будиночок. В ньому Леся Українка писала свої твори. Цей будиночок спустошений до невпізнання: знесена веранда, обдерті стіни, поламана підлога, продірявлений дах. Понищено фруктовий сад».

Та минуло ще кілька років, перш ніж місцеві майстри-будівельники відбудували Лесин «білий» будинок. В одній з двох кімнат (третю не відбудували) відкрили Ковельську районну бібліотеку, у другій – музей Лесі Українки. Ця значна – і не лише для області – подія сталася 10 липня 1949 року. 13 липня газета «Радянська Волинь» повідомила: «Велике радісне свято відбулося в неділю, 10 липня, в колгоспному селі Колодяжному. Навіть дощ, що протягом дня неодноразово щедро проривався з важких сірих хмар, не перешкоджав торжеству з приводу відкриття пам'ятника великій українській поетесі – відбудованого Лесиного «білого» будинку... Віднині «Лесин білий будинок» в селі Колодяжне став пам'ятником-музеєм великій українській поетесі Лесі Українці на Волині».

Від тієї найпершої експозиції давно не лишилося й сліду, а якою вона була – довідуємося з незакінченого (збереглась 1-ша сторінка) листа Волинського Обласного Державного Історико-Краєзнавчого музею (такою була його повна назва) на адресу Київського історичного музею від 12 липня 1953 р. за № 125: «Шановна тов. Кричевська! Звертаємось до Вас з проханням допомогти нашому Волинському краєзнавчому музею у підборі матеріалів для побудування експозиції в с. Колодяжному до ювілейної [Так у тексті. – Н. П.] дати: 40-ліття з дня смерті видатної української поетеси Леся Українки.

Досі в Колодяжному немає ніякого музею, а тільки кілька фото Лесі Українки, портрет Лесі Українки слабо виконаний та портрет Леніна і Сталіна, письменників Шевченка та Франка. Наше завдання розгорнути там експозицію у відповідності до життя і творчості Лесі Українки на тлі епохи того часу».

Оксана Павлівна Тушкан, директор Волинського краєзнавчого музею на початку 1950-х вирішувала питання, пов’язані з науковим забезпеченням майбутньої експозиції. Її цікавили світлини Лесі Українки, видання її творів та ілюстрації до них, документи, у т. ч. про перебування Івана Франка в Колодяжному тощо.

Першу музейну експозицію в Колодяжному відкрито на громадських засадах, тому штатний працівник був відсутній. Обов'язки екскурсовода виконувала завідувач бібліотекою, яка знаходилась, як уже згадувано, в одній з кімнат «білого» будинку. Наказом № 63 по Ковельському райкультвідділу від 7.02.1949 р. на посаду завідувача бібліотекою було призначено Кошелюк Ніну Зіньківну (11.11.1928–3.02.2013). Саме на неї, 21-річну дівчину, було покладено обов'язки опікуватись першою музейною експозицією, яка з роками розширювалась, змінювалась і удосконалювалась, щоб стати потужним осередком науки, культури, просвітництва.

Наталія Пушкар

__________________________

Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2019 рік / упр. культури, з питань релігій та національностей Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд.: Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Київ, 2018. – С. 130–132.

Відео – фрагмент фільму «7 чудес Волині» про музей Лесі Українки у селі Колодяжному (автор сценарію та режисер фільму Віталій Герасимлюк. Продакшн студія «Барбос», Народна аматорська кіностудія «Волинь», м. Луцьк, 2011 р.)